5 найбільш екстремальних поселень

З давніх часів люди воліли селитися в місцях, розташованих поблизу природних водойм. Для будівництва міст в основному вибиралися широкі низини, а також береги річок і озер. Але для окремих народів у пріоритеті була не стільки вода, скільки наявність цінних ресурсів або власна безпека. Свої житла вони облаштовували і в районах зі складними кліматичними умовами і в таких місцях, куди недругам було б складно дістатися. Їх будинком стали дрімучі джунглі, ізольовані острови і самі холодні і гарячі місця на планеті. Сьогодні ми розповімо саме про такі екстремальні поселення.





Пустеля Атакама, Чилі

Ця безплідна, висушена, дика місцевість – найсухіша пустеля в світі. В деяких місцях пустелі дощ випадає лише раз на кілька десятків років. Приміром, середня кількість опадів в одному з чилійських регіонів становить 1 мм на рік, а деякі метеостанції пустелі і зовсім ніколи не реєстрували дощі. Флора і фауна також не радують достатком і різноманітністю. Але все ж протягом майже 10 тисяч років люди населяють частини цієї безплідної землі. Місцеві жителі для видобутку води використовують «туманоуловлювачі» – циліндри в людський зріст зі стінками з нейлонових ниток. Туман конденсується на стінках циліндра і стікає по ниткам в бочку. За допомогою цього нехитрого пристосування можна збирати до 18 літрів води в добу.


Мегхалая, Індія

Індійський штат Мегхалая є одним з самих вологих місць на нашій планеті. Немов на противагу Атакамі, майже половину площі штату займають ліси, а кількість різноманітних ссавців і зовсім виглядає як знущання над американською пустелею. Цими багатствами природи обумовлений спосіб життя місцевих: протягом кількох століть вони були змушені в буквальному сенсі вирощувати природні переправи через ріки й гірські потоки, спрямовуючи коріння дерев з різних сторін назустріч один одному. Загальна протяжність таких мостів становить близько трьох кілометрів. Їх міцність настільки велика, що з легкістю витримує всі повені, які характерні для цих місць, і, що важливо, мости не вимагають ніяких вкладень крім часу. Щоб виростити таку переправу в середньому необхідно 10-15 років, а вік найбільшої з них – Living Root, за різними оцінками, становить від 100 до 150 років


Кубер-Педі, Австралія

Кубер-Педі — це невелике містечко в Австралії, населення якого становить близько півтора тисяч осіб. Місто відоме як світова столиця опалів, яких тут зосереджено, за різними оцінками, 30% від загальносвітових запасів. Однак таку гучну назву нітрохи не полегшує життя місцевих. З-за високих температур і піщаних бур люди були змушені селитися у підземних будинках, де температура трималася на рівні +22 сама по собі. Так як на той час більшість місцевих жителів працювали в шахтах,вхід до них міг бути зроблений прямо з хати. В даний час близько половини жителів вже живе в традиційних будинках з усіма зручностями, але певною популярністю користуються і нові «вириті» будинки, які, втім, цілком комфортабельні. Багатьох туристів сюди приваблює підземні цвинтаря та церкви. Так як флора задоволена бідна, на вулицях міста можна побачити залізні дерева, дбайливо створені жителями міста. А серед місцевих розваг варто відзначити поля для гольфу з «пересувною» травою — гольфісти розстеляють невеликі шматочки дерну навколо м'яча для першого удару.


Ла Рінконада, Перу

Місто з 30-тисячним населенням розташований в Андах на висоті 5100 метрів, що робить його найвищим населеним пунктом на нашій планеті. Потрапити туди можна тільки по вузькій гірській дорозі. Суворий клімат не сильно радує місцевих жителів: вдень температура піднімається вище нуля всього на кілька градусів, вночі ж мороз. Крім того, з-за високої розташування відчувається брак кисню. Досить значна для такого місця кількість населення пояснюється розташуванням в місті великих запасів золотої руди, видобуток якої являє собою вкрай важку роботу. Деякі жителі працюють безкоштовно протягом місяця в обмін на право в останній робочий день взяти собі руди стільки, скільки зможуть винести. Екологічний стан в Ла-Ринконаде залишає бажати кращого: система каналізації і стічних вод слабо розвинена, а також високо вміст ртуті через видобутку золота.


Даллол, Ефіопія

Згідно з даними Центрального агентства по статистиці Ефіопії, ще в 2005 році поселення було безлюдне, але в даний час Даллол вважається місцем з самою високою середньорічною температурою, де проживають люди. Крім цього, поселення є одним з найбільш віддалених місць на планеті. Місцеві жителі – народ афар – заробляють на життя збором кристалів солі біля однойменного з селом вулкана, а потім доставляють її на верблюдах в найближче місто для продажу. Ці пейзажі дійсно вражають. Створюється враження, що ти знаходишся не на землі, а на далекій незвіданій планеті.