Дитячі мультфільми і навчання агресії дітей

Експеримент канадського психолога Альберта Бандури розповідає про те, як діти реагують на агресивну поведінку.

 
Для експерименту було відібрано три групи дітей з дитячого саду, з рівнем агресії, який відповідає нормі. Першій групі дітей показувалося, як дорослий всіляко б'є і ображає надувну ляльку. Другій групі демонструвалося доброзичливе звернення з лялькою. А в третій - дорослий не звертав на ляльку ніякої уваги.

У результаті виявилося, що, коли діти першої групи залишалися наодинці з цією ж лялькою, вони починали вести себе точно так само, агресивно. В інших двох групах подібної поведінки не спостерігалося. Цікаво, що у хлопчиків і дівчаток агресія виявлялася по-різному. Хлопчики були більш агресивні фізично, у той час як дівчатка виявляли більше вербальної агресії.

Дітей ніхто не виховував у цей момент, ніхто не повчав і не говорив, що їм робити. Вони просто «заражалися» чужою агресією. Він назвав теорію, за якою люди відтворюють ту чи іншу поведінку «соціальним навчанням». Слово «навчання» прийшло з психологічної школи біхевіористів, які вважали, що поведінка людини визначається метою: винагородою або покаранням (униканням покарання). Але з експерименту видно, що людина все ж не робот. Що поведінка її зовсім не завжди мотивована, що вона може бути ірраціональною, руйнівною, неконтрольованою. До речі, діти, які били ляльку, пішли набагато далі дорослих. Вони дуже творчо підійшли до способів прояву насильства. І це не дивно. Адже дорослі це роблять і їм, дітям, показують. Самі діти погано вміють зупинятися і зрозуміти, де межа, яку не можна переходити.

Тепер ми можемо краще зрозуміти, що відбувається з дітьми, що поглинають величезну кількість агресії у фільмах і мультфільмах і чому вони раптом, вийшовши з кінотеатру, часто починають поводитися неадекватно, втрачають самоконтроль. Їх грунтовно стимулюють, їм дають зрозуміти, що вести себе так можна.